Іноді варто оглянутись назад, аби оцінити пройдений шлях, плани й проекти, що стали уже буденною практикою зблизька, але залишаються помітними реаліями на віддалі. Для цього достатньо формального приводу, або ж просто збігу обставин.
…Хтось із співробітників сектору персоналу та зв’язків з громадськістю, звернувши увагу на календар, зненацька промовляє вголос, мовляв, саме сьогодні минають два роки з тих пір, коли стартував проект нового сервісу в системі МВС.
Згадка з’являється спонтанно, адже 7-ме листопада — день, коли набрала чинності постанова Кабінету міністрів України «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ». Фактично, йшлось про офіційний старт загальнодержавного проекту, який докорінно міняв ту частину правоохоронної системи, яка надавала громадянам послуги.
Пригадались перші прес-конференції з роз’ясненнями суті майбутньої реформи, формування структур Регіонального сервісного центру, підготовка фахівців, створення системного сайту сервісної служби, реконструкція приміщень, запровадження мобільного виду послуг і багато інших цікавих деталей новизни, спрямованої на формування прозорого, комфортного сервісу європейського зразка.
Сьогодні є підстави стверджувати, що новий сервіс став переконливим позитивом у нашому житті. Два роки творчої роботи колективу регіональної служби під керівництвом креативної команди Головного сервісного центру МВС України додають оптимізму в ширшому масштабі. Адже, як з’ясовується, можемо і уміємо, якщо працювати системно, з баченням кінцевої мети.
На цих фото — візуальні аргументи для неформальних роздумів з формального приводу. Так було, і так є сьогодні…
«Совковий» дизайн перегородки між відвідувачами і адміністраторами з віконцем-бійницею два роки тому:
Нинішній формат спілкування «адміністратор-клієнт»:
Черга біля «бійниць» два роки тому:
Очікування після запису в електронній черзі сьогодні:
Інформаційні стенди два роки тому:
Сучасний інфобокс сьогодні:
«Зручності» для відвідувачів два роки тому:
Комфорт не лише для клієнтів, а й їхніх дітей сьогодні:
